Які події супроводжували процес національного об’єднання Японії? Назвіть причини «закриття» Японії для іноземців.

1. «Пробудження Азії»

Період «пробудження Азії» був часом складних і суперечливих змін. З одного боку, народи Азії ретельно оберігали свої національні та релігійні особливості й традиції, а з іншого — розпочалася модернізація економіки (по суті, запізніла індустріальна революція) країн Сходу за зразком США та Західної Європи.

На Сході становлення й розвиток індустріального суспільства йшли пліч-о-пліч зі збереженням традиційного, середньовічного за своїм характером, укладу життя. Існування феодальних порядків зумовило те, що до початку XX ст. країни Азії перетворилися на колонії та напівколонії провідних європейських держав. «Вестернізація», тобто копіювання європейських і американської моделей державного управління, законодавства, системи освіти, одягу, етикету тощо, також була наслідком колонізації східних країн.

Зміцнення національної буржуазії, формування середнього класу, проникнення ідей демократії та соціальної справедливості — ці новації активізували національні рухи й пришвидшили демократичні перетворення в країнах Сходу.

Зростання масового національного руху в країнах Азії пояснювалося тим, що у відповідь на утиски колонізаторів наростали антиколоніальні настрої. Багато людей на Сході прихильно сприймали парламентську демократію європейських країн і США. Водночас вони відчували на собі, що європейці й американці поводяться на Сході по-іншому, не застосовують до місцевого населення такі ж підходи, як в Америці та Європі до громадян тамтешніх країн. Ця очевидна суперечність підштовхувала розгортання національних рухів народів Сходу.

«Пробудження Азії» — збереження традиційності східних суспільств, з одного боку, а з іншого — початок їхньої індустріалізації в XIX — на початку ХХ ст.

2. Повалення сьогунату Токугава

Упродовж двох століть Японія залишалася закритою для контактів із західними країнами. Спроби налагодити з нею торгівлю відхилялися військовим керівництвом країни — сьогунатом із князівського роду Токугава (правив із XVI ст.). Формально сьогун був тільки главою адміністративного апарату й військовим правителем Японії. Однак насправді саме він керував

країною, а імператор залишався символом традицій. Сьогунат контролював імператорську родину й не допускав її до участі в державних справах.

Особливе становище в суспільстві займали самураї — представники японської елітної касти воїнів.

У середині XIX ст. під тиском іноземних держав сьогунат мусив «відкрити» для них Японію. До портів Країни вранішнього сонця (образна назва Японії) ввійшли американські та європейські торгові судна, почали надходити іноземні інвестиції. Зворотною реакцією такого «відкриття» Японії стали всесилля і безконтрольність іноземців на території країни.

Із цієї причини у Японії посилилося незадоволення правлінням сьогунату. Узимку 1868 р. націоналістично налаштовані самураї згуртувалися довкола 15-річного імператора Муцухі-то, підготували й оголосили указ про відновлення імператорської влади, ліквідацію сьогунату та створення нового уряду. Сьогун не підкорився, проте за результатами громадянської війни, що почалася в Японії, улітку наступного року мусив визнати свою поразку.

3. Доба Мейдзі в Японії (1867-1912)

Імператор Муцухіто оселився в новій столиці країни — місті Токіо, а політична влада перейшла від сьо-гунату Токугава до невеликого угруповання знатних самураїв. В історії Японії настала доба Мейдзі — освіченого правління. Реформатори взялися за розбудову нової країни. Вони не руйнували старий світ, не порушували традицій, не намагалися змінити спосіб мислення і життя японців. Країна перестала бути закритою, запозичувала стиль життя та технічні здобутки Заходу, аби краще йому протистояти.

На які риси національного характеру звертає увагу дослідник і наскільки, на Вашу думку, вони важливі в період рішучих змін?

«Упродовж усієї своєї історії японці продемонстрували здатність швидко засвоювати нові ідеї та практики, сміливість у здійсненні великих проєктів, насамперед хист до навчання».

Джордж Аллен, британський економіст (Allen G. C. A Short Economic History of Modern Japan. — New York: St. Martin’s Press, 1981. — P. 15)

Реформи охопили всю країну. Японія почала швидко наздоганяти Захід в економічній та військовій сферах. Новий уряд мріяв зробити Японію демократичною країною, де пануватиме загальна рівність. Аби не спокуситися кабальною іноземною допомогою, Японія із самого початку розраховувала на власні сили у своєму економічному поступі. Країна не залучала іноземного капіталу, однак не відмовлялася від допомоги численних західних екс-

пертів і технічних фахівців, добре підібраних і добре оплачуваних, ввозила найкраще іноземне устаткування. її часто звинувачували в тому, що вона була тільки наслідувачем. Однак японці виявили здатність не тільки швидко опановувати нову техніку, а й постійно її вдосконалювати.

Як наслідок, Японія демонструвала високі темпи зростання, зміцнилася її грошова система, країна включилась у світову економічну систему.

Перегляньте документальний фільм «Погляд на Токіо, Японія, 1913-1915». Порівняйте Токіо з американськими та європейськими містами з відео, розміщених у попередніх параграфах. Що в них спільного? Чим вони відрізняються?

На які ознаки того, що Японія здійснювала свою модернізацію, Ви звернули увагу?

Важливими складовими успіху були національні риси японців, зокрема їхня неймовірна працездатність і налаштованість на втілення нових ідей, на створення модерної нації. Для досягнення цієї мети насамперед була потрібна сильна держава.

Рішучі реформи в останній чверті XIX ст. (реформи Мейдзі) перетворили Японію з феодальної країни на індустріальну й потужну у військовому плані державу. У країні виникла оригінальна економічна модель, у якій поєдналися західні досягнення з японськими національними традиціями. Відносини між державою і громадянами, між роботодавцем і працівником будувалися на засадах патерналізму — піклування держави про своїх громадян, господаря — про своїх працівників.

До кінця XIX ст. Японія стала самодостатньою і вже не залежала від іноземної допомоги. Щоб завершити перетворення країни на сучасну державу, залишалося прийняти конституцію та утвердити парламентаризм. Із цією метою на початку 1889 р. було оприлюднено текст конституції Японії, згідно з якою в країні встановлювалася конституційна (обмежена) монархія.

Ознайомтеся з кількома статтями конституції Японії 1889 р. Наскільки, на Вашу думку, повноваження імператора відповідали статусу країни як конституційної монархії?

«Ст. 2. Імператорський трон повинен передаватися нащадкам імператора чоловічої статі відповідно до положень “закону імператорського дому”.

Ст. 4. Імператор — глава держави. Він володіє верховною владою і здійснює її згідно з положеннями цієї конституції.

Ст. 5. Імператор здійснює законодавчу владу в згоді з парламентом.

Ст. 55. Міністри є радниками імператора й відповідальні перед ним за свої поради».

Витяг із конституції Японії (httpy/afe^asiacolumbia. edu/ps/japan/meiji_constitution.pdf)

Коло прав і свобод у конституції було досить обмежене, як і в більшості тогочасних конституцій: свобода вибору, недоторканність житла, таємниця листування, релігійна свобода, свобода слова, друку й зборів. Конституційні права і свободи стосувалися тільки японських підданих. Правове ж становище іноземців у країні визначали міжнародні договори, окремі закони й розпорядження.

Японський парламент працював тільки три місяці на рік і не відігравав значущої ролі. Верхня палата парламенту складалася зі знаті й осіб, призначених імператором, а нижню обирали громадяни. Ухвалені парламентом закони набували чинності тільки після їхнього затвердження імператором.

Уряд, який складався із цивільних і військових чиновників, призначався імператором і був підзвітний тільки йому. Реальна влада належала імператору, його радникам і військовим. Останні мали великий вплив на політику й спрямовували націю на зовнішні завоювання.

Японські лідери відрядили місії по всьому світу, щоб розвідати секрети успіху західних країн. До Японії запрошували американських і західноєвропейських фахівців, нові японські правителі наслідували західні способи господарювання. Особливу увагу приділяли важкій промисловості, зокрема металургії, будівництву військових кораблів і залізниць. Країна переозброювалась, і з нею мусили рахуватися на Тихому океані.

Чи поділяєте Ви наведену нижче думку, що японці досягли успіху в реформуванні своєї країни значною мірою саме тому, що вміло поєднали західні технологічні винаходи з національними традиціями й ментальністю японської нації?

«Новітні японські державні діячі сформували думку, що лише технологічна революція, перетворивши Японію на могутню державу західного зразка, допоможе японському суспільству зберегти свою самобутність... Японський уряд забезпечив офіційну організацію державної релігії синтоїзму: поганство мало використовуватися як засіб обожнення живого японського народу, спільноти й держави. Цього було досягнуто завдяки відродженню символіз

му архаїчного культу імператорської династії... Культ пропонував своє спадкове колективне божество для безпосереднього поклоніння йому в образі бога, вічно втілюваного в подобі імператора, що сидить на троні».

Арнольд Джозеф Тойнбі, англійський історик (Дослідження історії. — Київ: Основи, 1995. — Т. 2. — С. 219)

Після кількох десятиліть орієнтації на західні країни уряд почав дослухатися до консерваторів і націоналістів; було відновлено й навіть уключено до програм навчальних закладів релігійні положення конфуціанства та синтоїзму, зокрема й культ імператора як утілення живого божества.

Реформи Мейдзі

Назва реформи	Зміст реформи
Демократизація суспільства	У Японії запровадили поняття «права людини»; було проголошено свободу релігії.
Освітня	Освіту реформували спочатку за французьким, а потім за німецьким зразками. Запровадили обов’язкове навчання. Освіта поширювалася на простолюдинів: у багатьох селах школи існували при храмах. До державних шкіл приймали дітей як із заможних родин, так і з бідних; починаючи із 6-річного віку, навчалися і дівчата. Багатьох японських студентів відправили на Захід вивчати науки й мови; для роботи в японських університетах запрошували іноземних учених і викладачів.
Територіально- адміністративна	Владу князів скасували; країну поділили на губернії та префектури.
Аграрна	Запровадили приватну власність на землю; дозволили купівлю і продаж землі. Колишні феодали мали повернути свої землі імператору.
Військова	Увели загальну військову повинність. Створили нову армію за прусським зразком; за британським зразком — військово-морський флот. Зростання військової потужності було для Японії пріоритетним, оскільки країну неодноразово силою змушували підписувати невигідні для неї угоди.
Конституційна	Відповідно до першої японської конституції 1889 р., у країні було створено парламент. При цьому імператор зберіг незалежність: він очолював армію, флот, виконавчу й законодавчу владу.
Фінансова	Запровадили нову, єдину для всієї країни грошову одиницю — єну.

Чимало коштів було вкладено в розвиток транспорту й засобів зв’язку. Уряд підтримував розвиток бізнесу й промисловості, особливо великі компанії. Загалом на початку XX ст. в Японії завершилася індустріальна революція. Більша частина багатств опинилася в руках монополій (концерни «Муції», «Міцубісі» та ін.), що панували в промисловості й у морському транспорті. З монополістами були тісно пов’язані найвищі державні й військові посадовці.

У культурному житті японців також відбулися зміни — з’явилися музеї в західному стилі та мистецькі академії, де студентів навчали європейської техніки малюнка, живопису й скульптури. У традиційне японське суспільство почала проникати західна мода. Водночас чимало митців, які сформувалися в епоху Мейдзі, продовжували працювати в традиціях японської національної культури.

Після смерті в 1912 р. імператора Муцухіто відійшла в минуле його епоха. Наступники й послідовники імператора виявилися менш дієвими, чим і скористалася армія. Настали часи, коли шляхи вирішення проблем дедалі частіше нав’язували військові.

4. Початок японської територіальної експансії

Потреби японської економіки й віра в призначення Японії «нести цивілізацію» народам Азії штовхали уряд до активної зовнішньої політики. За доби Мейдзі Японія наполегливо вивозила капітал за кордон. Це відбувалося не тому, що в Японії був надлишок грошей. Якраз навпаки — відносна відсталість Японії змушувала її вивозити капітал за кордон і створювати велику імперію. Коли колонії захоплювали Велика Британія та Франція, вони вже були індустріальними країнами. Японія ж перебувала в іншій ситуації — вона намагалася зменшити відрив від індустріальних країн саме завдяки колоніальним придбанням, оскільки не мала власної сировини.

Хотіли того чи ні японці, модернізація посилювала певну залежність їхньої країни від закордону. Японії доводилося ввозити чимало сировини й товарів. Водночас японський експорт наражався на протекціонізм великих держав, стурбованих появою нового конкурента.

Японія не мала не тільки власних природних ресурсів для промислового виробництва, а й доступу до територій за кордоном, де така сировина була. Ці обставини спонукали її вирішувати свої внутрішні й особливо зовнішні проблеми за допомогою сили. Тільки за півтора десятиліття Японія встановила контроль над трьома великими іноземними територіями: китайськими Тайванем і Квантунською територією, а також Кореєю. Зовнішня політика країни з початком ХХ ст. ставала дедалі агресивнішою та імперіалістичною.

Розгляньте ілюстрацію, на якій Корея зображена як темна печера, до якої японець впускає сонячне світло. Як Ви думаєте, який зміст вкладав художник у цю алегорію?

Карикатура з японського журналу. 1905р.

Порівняйте висловлення японського державного та громадського діяча з ілюстрацією з японського журналу. Чи знаходите Ви в них спільне?

«Ми колись так високо піднімемо національну міць Японії, що не тільки будемо управляти Китаєм і британською Індією, а й переберемо владу з рук англійців та одноосібно правитимемо в Азії».

Юкіті Фукузава, перший президент Токійської академії наук (Nester W. R. Power across the Pacific: A Diplomatic History of American Relations with Japan. — New York: University Press, 1996. — P. 63)

1867-1912 рр. — доба Мейдзі.

1889 р. — ухвалення конституції Японії.

1. Охарактеризуйте Японію за часів правління сьогунату Токугава й поясніть причини революційних перетворень у добу Мейдзі.

2. Використовуючи таблицю «Реформи Мейдзі» (с. 166), назвіть і коротко охарактеризуйте основні реформи, що були здійснені в країні.

3. У чому полягали особливості змін, що відбувалися в Японії наприкінці ХІХ ст.? Наведіть аргументи на підтвердження Вашої думки.

4. Яку, на Вашу думку, роль відіграла конституція Японії? Яку модель державного устрою вона затвердила?

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія за 9 клас Полянський 2022